День скорботи за загиблими у другій світовій війні.

22 червня в Україні –  День скорботи за загиблими у другій світовій війні. Ранок цього дня 1941 року, став ще однією трагічною сторінкою, вписаною в нашу книгу пам’яті. В Україні немає жодної родини, у двері якої не постукав би чорний ворон смерті.

 Минуло стільки літ, й сьогодні нашу країну знову топче чобіт агресора. «Смертельний подих війни відчувається знову», - зазначив у своєму зверненні до Дня скорботи і вшанування жертв війни в Україні, Президент Петро Порошенко.

             Цього дня небо плаче за жертвами війни, що забрала життя понад 25 мільйонів. Плаче небо й за сотнями загиблих  у війні, що триває сьогодні на сході нашої держави. Але наш народ сильний у єднанні. Останні події показали, що Сходу і Заходу нічого ділити. Ми – єдиний народ, одна нація що розмовляє різними мовами. Стільки років політики нам прищеплювали ненависть, ділили нас за якимись несуттєвими ознаками, аби лишень мати змогу панувати над нами, перетворити нас на безмовних «рабів незрячих гречкосіїв». Тільки у єднанні ми переможемо ворога, як перемогли його колись у тій страшній війні.

«Подай же руку козакові і серце чистеє подай», - звертався наш Пророк до польського побратима Зигмунда Сєраковського. З цими словами звертаємося й ми нині до своїх братів зі Сходу. І тільки тоді посміхнеться наша «заплакана мати» – Україна.

Слава Україні!

З користю для читачів та бібліотек

Семінар, що проходив у конференційній залі готелю «Буковина», де ми й мешкали, був інформаційним та цікавим. Змістовними були виступи Валентини Пашкової, координатора центру «Американські центри», яка розповідала про їх місію та завдання. Свою діяльність з п’яти основних програм: освіта у США, вивчення англійської мови, залучення випускників програм обміну, інформація про США та культурні програми, розкрили координатори центрів з Тернополя, Вінниці, Івано-Франківська, Києва.

Про планування, менеджмент грантів та звітування по них розповіла Наталка Ясько – асиситент програми «Американські центри».

Речел Аствуд, керівник програми «Інноваційні гранти» поділилася інформацію про те, що кожна бібліотека України може виграти ці гранти, але треба добре обгрунтувати яку користь принесе для суспільства та чи інша ідея. Втіленням своїх творчих задумів, та використанням коштів іноваційного гранту поділилися Ірина Шестопал з Луганська: у  бібліотеці було організовано лінгвістичну лабораторію, що дало змогу залучити ще більше користувачів. Схвально зустріли учасники семінару й ідею Вінницької бібліотеки, що використала гроші гранту на те, аби встановити у бібліотеці підйомник, та пандуси для читачів на інвалідних візках. Захоплено розповіла Світлана Волкова (м.Рівне) про «Велике читання» у місті по книзі Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра».

Приємно, що ці найрізноманітніші ідеї діють змогу залучити до бібліотеки нових читачів, а працівників бібліотеки організовують та гуртують.

Подорож до Чернівців

З третього по шосте червня у Ченівцях відбувся семінар координаторів центру «Вікно в Америку» та директорів обласних бібліотек. Від Волині у ньому взяли участь заступник директора  інформаційних технологій Наталія Рибачук та завідувач відділу документів іноземними мовами Ольга Кириченко.

Цікавим та змістовним був семінар, про який піде мова трохи пізніше. Насамперед хотілося б сказати кілька слів про саме місто Чернівці, мені хтілося б назвати музикою якогось австоро-угорського архітектора в камені. Його будівництво здійснювалося, в основному, на початку минулого століття. Через особливу, сейсмічну місцевість, будинки тут на чотири поверхи. Кожен з яких оздоблений то скульптурами, то химерними барельєфами. 

Будинок-вітрильник

Дуже гарним є будинок-вітрильник, що стоїть на роздоріжжі вулиць, що ніби несе на собі місто у майбуття

Пішохідна вулиця Ольги Кобилянської

 Вразила й пішохідна вулиця, названа на честь Ольги Кобилянської. Будинки на ній побудовані один до одного без проходів. Тільки до деяких будинків є під’їзди для карет. Один з таких під’їздів вразив особливо: на ньому збереглася у гарному стані чудова золочена фреска.  

Головна бібліотека Буковини

На цій вулиці, у старій, не типовій будівлі знаходиться  й головна бібліотека Чернівецької області. Приємно, що її працівники є патріотами своєї книгозбірні, розповідали про неї з великою любов’ю. Гарно працює у бібліотеці й ІЦ «Вікно в Америку», у якому було зроблено нещодавно хороший ремонт.

Чернівецький національний університит - музика у камені

Надзвичайно вразив  й Чернівецький національний університет, в минулому, резиденція православних митрополитів Буковини та Далмації. На території університету є храм Божий, у якому проходять практику майбутні священики української православної церкви Київського патріархату, а нині - студенти теологічного факультету.
Чернівчани дуже люблять своє місто. й завжди при нагоді розповідають легенду, записану в одному зі спогадів початку ХХ століття про те, що  Чернівці колись вранці підмітали трояндами.