ПЧІЛКИ-ПОЛІГЛОТИ: вересня 2021

неділя, 26 вересня 2021 р.

Феодосій Мандзюк: "Життя як спалах сонця..."

День згасає… На долонях неба червоне сонце Я вогонь палає. Людина вмирає… Життя її Як спалах сонця Той на небокраї Ф.Мандзюк Він писав просто і щиро. Без зарозумілих фраз і зайвої патетики, мудро і дотепно. З легкою іронією і гострою сатирою, іскристим гумором і глибокими філософськими висновками. Він і в житті був таким: товариським, рівним з молодшими і за віком, і за досвідом. Ніколи не хизувався своєю ерудицією. Багато читав і багато запам’ятовував. Робив усе робити на совість, тому й твори доходили до читача лише в довершеному вигляді. Він був чудовим краєзнавцем, видавцем, журналістом, дитячим письменником і гострим сатириком, є автором 31 книги. Особливо цінними є книги краєзнавчої тематики, написалі з любовю до рідного краю. 25 вересня Феодосієві Мандзюку, незабутньому Кості Волиняці, виповнилося б 70. З нагоди ювілею світ побачила книга спогадів «На добру згадку… Феодосій Мандзюк», яку дружина Світлана Василевська подарувала усім присутнім. На літературній годині, що відбулася у актовій залі Волинської ДОУНБ ім. Олени Пчілки прозвучали світлі спогади про Феодосія Григоровича друзів: Євгена Хотимчука - редактора газети "Вісник+К", Віктора Мазаного - журналіста і письменника з Рівного, художника Миколи Волошина, а також колег, знайомих, дружини Світлани Іванівни, адже за життя й сам був світлою і доброю людиною. Ліричні вірші письменника прочитала провідний бібліоте6кар відділу краєзнавчої роботи Наталія Хомяк, легенду про княжну з вінками – Марія Лавренюк, провідний бібліотекар відділу документів іноземними мовами.Ведуча-завдувач відділу документів іноземними мовами О.Кириченко розповіла про життєві та творчі сторінки життя Феодосія Мандзюка. Гуморески інсценізували студенти Луцького фахового коледжу імені Ігоря Стравінського. На якій би посаді не працював Феодосій Мандзюк, завжди був вірним собі. Не лукавив ні у професії, ні у житті. Дуже любив свою дружину, пишався своїми синами, тішився їх успіхам. Його любили і поважали друзі й колеги, адже світла людина залишає по собі світлу пам'ять.