Минуло сто років від тоді, як 1 серпня у грузинському місті Сурамі перестало битися серце Лесі Українки, геніальної письменниці, перекладача, фольклориста, що стільки літ поспіль працюючи на літературній ниві, вела непримириму боротьбу з тяжкою недугою. «Лесі не стало, возносилась гінко слава за словом її навздогін!», - написав у своїй поезії волинський письменник Василь Гей. Письменниця, досконало володіючи грецькою, англійською, латиною, французькою, польською та німецькою мовами, робила переклади творів Гомера, Данте, Шекспіра, Байрона, Гюго, Гейне, Міцкевича. Олена Пчілка, задля збагачення української культури, всіляко заохочувала Лесю Українку та її оточення, учасників гуртка «Плеяда», до перекладів творів іноземних письменників. На жаль, праця Лесі Українки у царині перекладів ще не достатньо вивчена. Відомо, що до ранніх перекладів, зроблених письменницею належить уривок з поеми Міцкевича «Конрад Валенрод», опублікований в «Зорі» 1887 року. Твори Лесі Українки пер