ПЧІЛКИ-ПОЛІГЛОТИ

Вчора 28 березня у ІЦ «Вікно в Америку» відбувся телеміст з Бібліотекою Конгресу США. Це стало справжнім святом не тільки для запрошених студентів бібліотечного факультету Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І.Стравінського, а й для працівників нашої книгозбірні, які дізналися багато цікавого про розвиток бібліотечної справи у США. Кілька слів про бібліотеку.  Власне, Бібліотека Конгресу ( Library of Congress ), що складається з трьох будівель:   Thomas Jefferson Building , John Adams Building та James Madison Memorial Building є національною бібліотекою США. Окрім того вона - дослідницький підрозділ Конгресу Америки. Бібліотека має найбільше у світі за площею книгосховище, є та однією з найважливіших бібліотек світу. Фонд бібліотеки становить понад 138 мільйонів одиниць збереження, серед яких книги, рукописи, рідкісні видання, періодика (випуски газет за останні три століття), публікації Федерального уряду США, фільми, мікрофільми, нотні видання звукозап

 У світі  1 квітня - робочий день, але як правило дуже веселий, адже святкується день дурня, або день сміху. Схожі свята існували у багатьох країнах: у древньому Римі в кінці березня відзначалося свято Хіларія, під час якого жартували і проходили різноманітні веселі забави. В Індії і дотепер існує свято Песть з аналогічними розвагами (припадає на кінець лютого, початок березня), стародавні кельти вшановували бога гумору Луда. Походження цього дня не відоме, але існує версія, що скоріш за його вперше відзначили у середньовічній Франції. Свято носить назву Poisson d ’ Avril , дослівно, квітнева риба, оскільки традиційним й досі є навішування паперової риби на спину жертві. Можливо, з англійськими та французькими колоністами цей день «перекочував» на американський континент. Тут він має назву April Fool ’ s Day .   Американський письменник і журналіст Марк Твен сформулював, ймовірно, одне з найвдаліших визначень цього дня: «Перше квітня – це день, коли ми згадуємо, ким є протягом решти

Душа поетова не спить, Не вмориться, а ваготіє. Летить, як ластівка летить, Де яровищ верхи крутії. І Україну в світ зове, Натомлену в тяжких забитвах… Її дихання оживе, Коли до Господа – молитва!                               П.Мах "Сповідь сивого клена", - мав назву вечір пам'яті, що відбувся у нашій книгозбірні 15 березня. Цього дня інтелігенція нашого міста згадувала П.Маха - Заслуженого діяча мистецтв України, письменника, який рік тому 17 березня відійшов у вічність. Уродженець  Холмщини, він усім серцем, всією душею зріднився з Волинню, яка стала його другим домом. По закінченні Львівського державного університету ім. І.Франка, працював у газеті "Радянська Волинь" (нині "Волинь - ноава"). Навіть полишивши роботу у виданні, він до останніх днів життя друкувався на шпальтах газети під рубрикою "Роздуми Петра Маха". Петро Мах - автор понад 30 книг поезії та прози. Багато його творів покладено на музику українськими композиторами  і

Щороку 21 березня, у день весняного рівнодення, відзначається всесвітній день поезії. Свято було встановлено 30-ю ухвалою ЮНЕСКО. Вперше відзначалося 21 березня 2000 року. Отож, пропонуємо вам добірку поезій українських та зарубіжних письменників, присвячених її величності - жінці. The forward violet thus did I chide: Sweet thief, whence didst thou steal thy sweet that smells, If not from my love’s breath ? The purple pride Which on thy soft cheek for complexion dwells In my love’s vein’s veins thou hast too grossly dyed. The lily I condemned for thy hand; And buds of marjoram had stoln thy hair: The roses fearfully on thorns did stand, One blushing shame, another white despair; A third, not red nor white, had stoln ol both, And to his robbery had annext thy breath; But, for his theft, in pride of all his growth A vengeful canker eat him up to death. More flowers I noted, yet I none could see But sweet or colour it had stoln from thee.                                  W

"Ви споглядаєте зірку з двох причин: тому, що вона сяє, й тому, що вона незбагненна. Але поряд з вами сяйво більш ніжне і таїна більш глибока - жінка", - написав французький письменник - В.Гюго. "Стоять жінки - Каріатиди і цілий світ тримають на собі", - вторить йому українська письменниця - Н.Гуменюк. То яка вона - жінка у цьому буремному і незатишному світі? Сильна чи слабка, ніжна чи жорстка... Позаяк, вона завжди була і залишається Каріатидою, яка тримає на своїх тендітних плечах дім, роботу, турботу за рідних. І  ще стає їй сил бути красивою, вишуканою, креативною. До 8 березня у відділі документів іноземними мовами розгорнуто книжкову виставку "Жінки у світовій історії".    У розділах, що мають назви: "Жінки - керманичі держави", "Їх знають у цілому світі", "Музи мешкали у їх домі"," Відомі жінки України", Жінка у третьому тисячолітті" читачі мають змогу знайти інформацію англійською, п

  5 років.  Дивиться у дзеркало і бачить князівну;   10 років .  Дивиться у дзеркало і бачить Попелюшку;                                         15 років.  Дивиться у дзеркало і бачить бридку сестру Попелюшки: "Мамо, я так не можу піти до школи!" 20 років . Дивиться у дзеркало і бачить: "...затовста, захуда, занизька, зависока...". Але виходить з дому. 30 років.   Дивиться у дзеркало: "...затовста, захуда, занизька, зависока, волосся занадто кучеряве, занадто пряме, але зважаючи на те, що зараз немає часу щось міняти, виходить з дому. 40 років.  Дивиться у дзеркало: "...затовста, захуда, занизька, зависока, волосся занадто кучеряве, занадто пряме, але говорить, що принаймні вмита, виходить з дому. 50 років. Дивиться у дзеркало і каже: "Я є собою!", - І виходить з дому. 60 років. Дивиться у дзеркало і згадує всіх людей, що більше не можуть цього зробити. і виходить з дому. 70 років.  Дивиться у дзеркало і бачить мудрість

Dumki   moje ! Ż lie   mnie   z   wami , Ż lie   mnie   z moim   sza ł em , Po co ja was literami, Na carcie spisałem? Lepiéjby was gdzieś przez pola, Zmiotła wiartru siła, Lepiéjby was licha dola, W   col é bce   zdusi ł a . «Думи мої, думи мої» Т.Шевченка у перекладі Владислава Сорокомилі/ Фонд відділу документів іноземними мовами поповнився фототипним виданням «Кобзаря» Т. Шевченка. Його вперше польською мовою було видано1863 року в Вільнюсі. Перекладач - Людвік Кондратович, (псевдонім - Владислав Сорокомиля). Людвік Кондратович – найпопулярніший на Віленщині, та й поза її межами польський поет 50-60-х років ХІХ ст. він переклав майже всі Шевченкові твори, написані протягом 1838-1841 років, до заслання письменника. Шевченків «Кобзар» у перекладі Владислава Сорокомилі перевидавася двічі. Він увійшов в  десятитомне зібрання поетичних творів, та вийшов окремим виданням у Львові 1883 року.