Вишиті обереги однієї родини

Кажуть, що одного разу Господь покликав усіх дітей, аби їх обдарувати. Коли подарунки було роздано, помітив дівчинку, яка скромно стояла осторонь. 
«Як тебе звати?», - запитав Всевишній. «Україна», - відповіла дівчинка. Господь побачив, що подарунків вже не залишилося. Тому подарував їй найцінніший скарб: молитву, віру і пісню. Ще одним скарбом, подарованим Всевишнім є вишивка.

З давніх-давен українці оздоблювали одяг, рушники, предмети побуту орнаментом. Навіть у скіфських курганах було знайдено фрагменти вишивки. Всього в Україні налічується понад сто видів техніки вишивання. Жодна країна світу не може похвалитися таким багатством. Власне, вишиванка стала кодом нашої нації, адже саме по вишитих сорочках українців ідентифікують у всьому світі.

Всі уважно слухають про вишиванку

Сьогодні у світлиці відділу з питань мистецтва, до Дня Незалежності України, було відкрито виставку «Родинна вишивка». На якій представлено вишиті рушники, одяг, серветки, обруси, картини родини Радавців. Тут зібрано роботи трьох поколінь.

Ольга Кириченко розповідає про прабабусині рушники

Найцікавішими є роботи прабабусі Олександри Бохонюк. Особливу зацікавленість викликав вишитий нею весільний рушник з ініціалами, датований 1930 роком. Цікавими є роботи й Стефанії Радавець (берегині роду), яка у цьому році відсвяткувала  85-річний ювілей. Зокрема, портрет Шевченка, що ось уже кілька десятиліть прикрашає світлицю  їхнього дому, а ще килимок, на якому вишито сивого і білого котиків. Він шістдесят років тому висів біля ліжка донечок і слухав колискову: «Люлі-люлі котки два, сірий, білий обидва. Один пішов на миши, другий доцю колише…». Не можне не згадати й сукеночку, яку,  в чотирьохлітньому віці, задерши носики, носили донечки Стефанії Романівни Іра і Оля.

  Представлені роботи й працівників нашої бібліотеки Ірини Пантолік, яка володіє технікою мережки та Ольги Кириченко – вишивка косим хрестом.

Зоя Алексійчук веде оповідь про код нашої нації - вишивану

Ведуча імпрези Зоя Алексійчук, лауреат мистецької премії імені Миколи Куделі, повела, «як заполоч по рушникові», присутніх у чарівний світ вишивки. Усі, затамувавши подих, слухали її розповідь про історію вишивики, легенду про вишиту сорочку, про вклад родини Косачів у зібрання та збереження для нащадків українських орнаметів.

Винуватці сьогоднішнього торжества

«А мати вишивала рушники,

Думками й українським піснями…

І склалися дорогами нитки,

І йшли по тих дорогах дні за днями», - співається в одній з українських  пісень.

Тож нехай у кожній родині нашої країни рукави та пазухи вишиванок розцвітають ружами, рум’яніють калиною, шумлять могутніми дубами, сяють ясним сонечком та розсипаються дрібними зірками. Адже вишиванка є оберегом родини, бо з нитками у неї заплітається молитва і любов, віра і надія.