Ірина Левчанівська: «Я вибрала мудре щастя»

Світлина на помин з учасниками краєзнавчої години 

Вчора, 30 травня, працівники відділу документів іноземними мовами провели краєзнавчу годину пам’яті видатної лучанки Ірини Левчанівської – краєзнавця, кіноаматора. У  травні цього року минуло 5 років від дня смерті цієї неординарної жінки, яку можна назвати живою легендою нашого краю. Вона народилася у шляхетній родині Олени і Олександра Левчанівських. У 1922-27 роках Олена Левчанівська, мати Ірини, була першою жінкою-сенаторкою від Волині у сенаті Речі Посполитої. Пані сенаторка твердо відстоювали права українців на міжнародних конференціях, засуджувала закриття поляками українських шкіл та церков. Її було репресовано та знищено «визволителями» у 1939 році. Усе своє життя донька мріяла віднайти хоча б якісь сліди своєї видатної матері.

За книгами Ірини Левчанівсько можна поринути у минуле і відчути атмосферу нашого краю у ХХ столітті. Із них постає історія Волині не у цифрах і фактах, а жива, така, що дихає, з живими емоціями. Ірині Олександрівні довелося спілкуватися з людьми, яких ми знаємо зі сторінок книг: Василь Авраменко, Ярослав Галан, Модест Левицький, тощо. За її світлинами можна вивчати історію Луцька. Преображенська церква на Черничах, каплиця Іверської Божої Матері, караїмська кенаса, - усі ці та інші пам’ятки зодчества, знищені комуністичним режимом, залишилися лише у волинському державному архіві та на світлинах і малюнках Ірини Олександрівни.

На імпрезі з теплим словом про Ірину Левчанівську виступили: відомий краєзнавець та архіваріус Володимир Рожко, волинська письменниця та перекладач, член НСПУ Олена Криштальська, завідувач відділу Волинського державного архіву Любов Коць, користувач бібліотеки, есперантознавець Ігор Друль та інші.

Вели краєзнавчу годину - Раїса Мозолевська, багатолітня приятелька Ірини Олександрівни та Ольга Кириченко – завідувач відділу документів іноземними мовами.