Колядки - код сивої давнини.

 Вважається, що колядки – то народні пісні, що дійшли до нас з язичницьких часів, а коляди – пісні, що славлять народження Сина Божого.

За язичницькими віруваннями, день зимового сонцестояння (або свято Коляди чи Коротуна) святкували 21 грудня. Язичники вважали, що саме тоді змій Коротун з’їдав сонце, а всесильна богиня Коляда у дніпровських водах народжувала маленького Божича – нове світило. Вони своїми піснями намагалися прогнати змія і захистити новонароджене сонце. Наші пращури ходили від хати до хати, повідомляючи радісну новину, носили з собою зображення нового світила. Ці пісні стали називати колядками.

Чи не нагадує ця традиція сьогоднішній день, коли колядники веселими ватагами бігають від хати до хати, славлячи новонароджене Святе Немовля. Адже, з прийняттям православ’я, в Україні з’явилися нові традиції, які тісно переплелися з давніми дохристиянськими віруваннями, з’явилися і нові пісні – коляди, що славлять новонародженого Ісуса Христа.

З часом народні коляди було покладено на ноти такими відомими композиторами М. Лисенко, М.Леонтович, С. Людкевич та ін.

Сучасні коляди мають авторів музики і слів, нові музичні інтерпритації, ритми. Як, наприклад пісня «Коляда-колядка» на музику і слова сучасного талановитого пісняра зі Львова П.Табакова.