Зарваниця – святиня українців

4 жовтня ми здійснили подорож до Зарваниці, Маріїнського духовного центру та Рукомиша.

Біля парафіяльної церкви с.Зарваниця

Своє паломництво ми розпочали із  парафіяльної церкви, де знаходиться справжня перлина – оригінал Зарваницької ікони Божої Матері, перед  якою ми мали змогу схилити коліна й попросить захисту та здоров’я для себе та своїх близьких. Історію цього центру духовності нам переповів місцевий священик.

1240-го року, втікаючи від монголо-татарської навали з Києво-Печерської  Лаври, монах, поранений та втомлений,  задрімав біля джерельця. До нього уві сні прийшла Мати Божа. Вона сказала, аби монах напився води з джерельця, що протікало поруч. Інок зірвався (зарвався) зі сну, (від того й пішла назва - Зарваниця), випив води. Важкі рани  його зажили та пройшла втома.  А у чистій, джерельній воді він побачив дивної краси ікону. Монах побудував на тому місці дерев’яну капличку, саме там знайшла своє місце святиня. Згодом цю ікону було поміщено у парафіяльну церкву. Але у 50-ті роки, коли нищилися храми, ікону замурувала у стіну свого дому одна з парафіянок. У спокійні часи святиню було віднайдено і виставлено для поклоніння. Ця ікона є чудотворною, про що свідчать дари від зцілених нею людей (золоті ланцюжки), що висять з обох її боків.

У цій церкві є скульптури роботи Пінзеля, на яких зображено Ісуса Христа на Земній кулі, а обабіч Нього, з обох сторін Мойсей з Законом Божим у руках та Іоанн Золотоуст.

Відвідали ми й Маріїнський (на честь Матері Божої) духовний центр, що знаходиться неподалік від Зарваницької парафіяльної церкви. Всі каплички, церкви, купальня, що тут знаходяться, наповнені любов’ю до Заступниці Небесної.

На тому місці, де монах побачив сон стоїть капличка без дверей, сюди вірячи, через спеціальні отвори, кидають, на папері записані, найпотаємніші побажання і прохання до Матері Божої. Неподалік каплички є Хресна Дорога із стаціями, яку було побудовано кілька років тому на пожертви людей. Знаходиться на території цього духовного центру й шопка, у якій на Різдво проходить справжнє дійство із людьми та живими тваринами, та будиночок Матері Божої, точна копія того, який знаходиться в Італії.

Останньою нашою зупинкою став Рукомиш – ще одне місце паломництва. Тут у скелях, в печерах, де колись жили монахи, знаходяться каплички. Місцина надзвичайно гарна та живописна. Внизу, біля підніжжя цієї гори, знаходиться церква 17 століття, яку свого часу розписував Іван Георгій Пінзель.

Церква в Рукомиші, яку розписував Пінзель

Коли поверталися додому, на душі було ясно і світло, адже це місце, направду, надзвичайно святе. Дуже важливим є й те, що там не запитують  якої ти конфесії та до якої церкви ходиш, а моляться за всіх однаково.