Феномен Старого Нового року

Що ж це таке Старий Новий рік?

Це свято Нового року за старим стилем (Юліанським календарем) відзначають тільки слов’янські народи: українці, росіяни, білоруси, серби, чорногорці, а також грузини, і швейцарці в окремих регіонах країни.

В Україні  з ним пов’язано ряд цікавих дійств. Вечір з 13 на 14 січня називається Маланка, на честь знатної римлянки Маланії, що з юних літ своє життя присвятила Ісусу Христу. Цей день ще називається щедрий вечір або багата кутя, адже на столі має бути кутя і 13 страв з м’яса, молока, риби, птиці. Усе те, що заборонялося вживати під час посту. 

Вважається, що сни у ніч на новий рік є віщими, окрім того, гадання справджуються. Дуже часто дівчата, віддаючи данину традиціям, ворожили, виглядаючи свого судженого.

Цього вечора від хати до хати 

ходять «перебиранці», що водять за собою «козу», співають щедрівки та  віншують з Новим роком, бажаючи господарям достатку, добробуту, гарних врожаїв та приплодів худоби.

14 січня – перший день Старого Нового року. Зранку, ще до сходу сонця, бігають по домівках хлопчаки і посівають житом та пшеницею. Вважається, чим більше фінансово задобриш посівальника, тим щасливішим і багатшим буде у тебе рік. Поганою прикметою є, коли у дім зайде першою жінка, тому господарі здавна запрошували хлопчаків, аби прийшли до хати зранку і, посіваючи, віншували:

            Сію, вію, посіваю!

З Новим роком вас вітаю!

Сійся, родися,

Жито, пшениця і всяка пашниця!

На щастя, на здоров’я, на Новий рік!

Щоб родило краще як у той рік!

Різдвяний дух огортає кожен дім

На столі свята вечеря,

Вся родина за столом.

Відчиняє ангел двері

Позолоченим крилом.

Благу вість повідомляє

Про народження Христа!

В хаті казка розцвітає,

Душу гріє доброта.

                 Н.Гуменюк

Завтра Святвечір! Янгол Божий сповістить нас про народження Божої Дитини! 
Взагалі, Різдво є найулюбленішим святом в Україні. Ми відчуваємо духовне оновлення і неймовірну радість! Особливо його любить малеча, адже у оселі приходить коляда!

Для мене Різдво є особливим, бо пахне дитинством, кутею і сіном. Пригадуються мені великі кучугури снігу, і ми – дітвора бігаємо від хати до хати. Не даремно ж цілий місяць напередодні вчили колядки і віншування.

А ще Різдво для мене – Святвечір у батьківській хаті, молоді тато і мама, бабусі, заборона  їсти до першої зірки, очікування її.

З появою першої зірки тато заносив у хату дідух (сніпок з соломи), який ставив у куток під ікони і в’язку сіна – під стіл. Мама застеляла білим обрусом стіл, на чотири кінці якого клала часник. Бабуся приносила струшлю (сплетений калач) і ставила у центр столу, далі приносилася кутя і дванадцять страв з квасолі, капусти, картоплі, риби.Обовя'зково на стіл ставилася тарілка для випадкового гостя. Запалювалася свіча.
Після молитви сідали за стіл вечеряти. А далі хата повнилася колядками, адже на Святвечір ходити по хатах не годилося, колядували вдома.
По вечері страви не прибиралися, бо казала бабуся, що вночі обов'язково прийдуть на гостину душі рідних.

Ці світлі спогади щороку мене огортають перед світлим і пречистим Різдвом.

Тож нехай у кожну домівку маленький Ісусик принесе мир, добро, злагоду, любов і Різдвяний Дух. Аби ми могли з радістю сповістити: " ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!", - і відповісти: "СЛАВИМО ЙОГО!"

Колядки - код сивої давнини.

 Вважається, що колядки – то народні пісні, що дійшли до нас з язичницьких часів, а коляди – пісні, що славлять народження Сина Божого.

За язичницькими віруваннями, день зимового сонцестояння (або свято Коляди чи Коротуна) святкували 21 грудня. Язичники вважали, що саме тоді змій Коротун з’їдав сонце, а всесильна богиня Коляда у дніпровських водах народжувала маленького Божича – нове світило. Вони своїми піснями намагалися прогнати змія і захистити новонароджене сонце. Наші пращури ходили від хати до хати, повідомляючи радісну новину, носили з собою зображення нового світила. Ці пісні стали називати колядками.

Чи не нагадує ця традиція сьогоднішній день, коли колядники веселими ватагами бігають від хати до хати, славлячи новонароджене Святе Немовля. Адже, з прийняттям православ’я, в Україні з’явилися нові традиції, які тісно переплелися з давніми дохристиянськими віруваннями, з’явилися і нові пісні – коляди, що славлять новонародженого Ісуса Христа.

З часом народні коляди було покладено на ноти такими відомими композиторами М. Лисенко, М.Леонтович, С. Людкевич та ін.

Сучасні коляди мають авторів музики і слів, нові музичні інтерпритації, ритми. Як, наприклад пісня «Коляда-колядка» на музику і слова сучасного талановитого пісняра зі Львова П.Табакова.

Новий рік крокує по планеті

            ЯПОНІЯ

У Японії Новий рік вважається дуже великим святом. До 1868 року його відзначали за китайським сонячно-місячним календарем у лютому-березні, нині – за григоріанським 1 січня.

На сході країни це свято триває  7-8 днів, на заході – 15. Початок  Нового року японці зустрічають гучним сміхом. Вважається, що саме він принесе успіх, щастя. Новорічну ніч вони стараються зустріти у храмах, де вимолюють у своїх богів благословення на наступний рік. Рівно опівночі у храмах починає бити дзвін. Його 108 ударів, за давніми віруваннями, «убивають» людські гріхи.

Японські діти зустрічають Новий рік обов’язково у новому одязі, щоб бути здоровими  і щасливими. Окрім того вони кладуть під подушку малюнок своєї мрії. Вранці, коли рік Новий вступає у свої права, вони разом з дорослими зустрічають схід сонця, адже з першими променями прийнято вітати один одного і дарувати подарунки.

 ІСПАНІЯ

Новорічною традицією іспанців є під бій годинника з’їсти 12 виноградних ягід. Кожна виноградинка є символом 1 місяця. Виноградом слід ласувати на голодний шлунок, а вже на святкову вечерю готують баранину або індичатину.Окрім того, на Новий рік іспанці перегороджують вулиць парканами, ставлять капкани і пастки аби відловити усю «нечисту силу» старого року, яка розгулює собі вулицями. Щоб вона не перебралася у новий рік.

  ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

Жителі Великобританії вважають Різдво важливішим за Новий рік і тому особливих традицій святкування немає.

Однак, цікавим є звичай 31 грудня до настання опівночі огортати всі годинники ковдрою. «Роздягають» їх лише опівночі, щоб вони привітали рік, що наступив. З настанням нового року британці відчиняють всі вікна і двері, випускаючи старий рік і запрошуючи новий. Далі чекають першого гостя. Вважається, якщо це жінка, брюнет чи блондин – рік буде невдалим, щасливий колір волосся – рудий. Якщо з першим гостем «не пощастило», англійці вживають запобіжних заходів: кидають дрібку солі у вогонь, або починають розмову з гостем першими. Головний герой свята - Санта Клаус. Без нього не обходиться жодне святкове дійство.

31 грудня юні англійці завбачливо залишають на столі тарілку для подарунків, які їм вночі приносить Санта Клаус. Вранці їх розприділяються за допомогою жеребу.                                                           

                                                         

Новорічний ранок у бібліотеці

22 грудня об 11 годині  у фойє нашої книгозбірні відбувся новорічний ранок. Дід Мороз, Снігурочка, Котик, баба Яга, Гном (актори обласної філармоній) веселили дітей, співали з ними новорічні пісеньки, гралися у різноманітні ігри. Наприкінці ранку слухняні   (і не дуже) діти отримали солодкі ( і не тільки) подарунки.

"Найдоросліші" бібліотечні діти з відділу документів іноземними мовами: Сабрінка Лавренюк у костюмі білочки, і  Дениско Пишнюк - далматинця також взяли участь у цьому дійстві.

Одним з найцікавіших карнавальних костюмів визнано вбрання павучка – Антончик Козак та актуальний костюм дракончика - Богданчик Рибачук

Перше "серйозне" інтерв'ю Дідові Морозу

                 

В душі ми завжди діти і чекаємо від Нового Року див і подарунків                    

Різдво у Польщі

               ANIOŁ
Kiedym z gwiazdą nadziei
Leciał świecąc Judei,
Hymn Narodzenia  śpiewali anieli;
Mędrcy nas nie widzieli,
Królowie nie  słyszeli
Pastuszkowie postrzegli
I do Betlejem biegli:
Pierwsi wieczną  mądrość witali,
Wieczną  władzę uznali,
Biedni, prości i mali.
                     A. Mickiewicz                                                                                                              


Через два дні із першою зіркою на небі, багато наших краян сядуть до святкового столу. 24 грудня Римо-католицька церква святкує Надвечір'я Різдва Христового, або ж, як кажуть поляки, Вігілію.За народною традицією цього дня забороняється снідати і обідати. Лише опівдні господині беруться за приготування пісної вечері. Святвечір з давніх-давен вважається вечором чудодійної сили, що має принести у новому році достаток і відвернути від родини біду, тому готується ядро свята ретельно.

До столу, застеленого білим - білим обрусом, з-під якого недбало стирчить і пахне сіно, сідають лише тоді, коли на небі з'явиться перша зірка, адже саме вона сповістила світ про народження Спасителя. Кажуть, хто першим побачить зірку - буде щасливим. Існує повір'я, що коли по закінченні вечері, закривши очі витягти жмут сіна, можна знати свою долю: якщо сіно зелене - до здоров'я і удачі, сухе - треба задуматися.

                                                             

 На столі має бути 12 страв (за числом Апостолів), іноді може бути 13, що символізує Ісуса Христа. дехто вважає, 12 страв - це 12 місяців у році. На святковому столі обов'язково присутні гриби, капуста, горох, червоний борщ з вушками. Головною стравою є риба.

Відмінністю  українського Святвечора від Вігілії є те, що обов'язковим атрибутом нашого столу є кутя, у поляків - оплатки. Оплаток ще називають ангельським хлібом.

Перед початком вечері родина, що збирається за столом ламає і ділится  оплатками один з одним. Цей простий звичай символізує, перш за все, єдність родини адже коли сім'я сідає за один стіл разом, то не може бути ніяких образ. Ламаючи оплаток, родичі зичать один одному добра духовного і матеріального, міцного здоровя, спокійного святкування, щастя у Новому році, веселого Різдва.

Квітковий символ Різдва

Після осінніх туманів і дощів, перших зимових приморозків, під час коротких зимових днів приходить до нас Різдво – найулюбленіше зі свят.

 Його квітковим символом є пуансетія, або молочай прекрасний. Назва цілком заслужена, оскільки рослина дійсно дуже ефектна.  Її яскраві листочки, що оточують квіти справді нагадують зірочки, що завітали до домівки. 

Як тільки не називають цю рослинку: різдвяник, різдвяна зірка, віфлеємська зірка.

Пуансетія спершу зустрічалася лише у тропічних областях Центральної Америки. Незвичайна рослина припала до душі першому американському послу у Мексиці Жоелю Пуансету, котрий у 1828 році привіз її до США. 
Її незвична краса зачарувала американців настільки, що вона стала символом різдвяних свят. Нині у багатьох країнах, зокрема й в Україні, на Різдво прикрашають оселі  та церкви вазонами з цією рослинкою.