І тисячі кілометрів не завада для хорошої бесіди

Вчора 28 березня у ІЦ «Вікно в Америку» відбувся телеміст з Бібліотекою Конгресу США. Це стало справжнім святом не тільки для запрошених студентів бібліотечного факультету Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І.Стравінського, а й для працівників нашої книгозбірні, які дізналися багато цікавого про розвиток бібліотечної справи у США.

Кілька слів про бібліотеку. 
Власне, Бібліотека Конгресу (Library of Congress), що складається з трьох будівель:  Thomas Jefferson Building, John Adams Building та James Madison Memorial Building є національною бібліотекою США. Окрім того вона - дослідницький підрозділ Конгресу Америки. Бібліотека має найбільше у світі за площею книгосховище, є та однією з найважливіших бібліотек світу.

Фонд бібліотеки становить понад 138 мільйонів одиниць збереження, серед яких книги, рукописи, рідкісні видання, періодика (випуски газет за останні три століття), публікації Федерального уряду США, фільми, мікрофільми, нотні видання звукозаписи, колекція музичних інструментів, в т.ч. відома скрипка Страдіварі «Беттс», та ін.
Цілу годину, присутні на телемості, мали змогу спілкуватися з паном Юрієм Добжанським, бібліотекарем-каталогізатором, нашим співвітчизником, який ось уже впродовж 30 років працює у цій книгозбірні. 

Запитання до нього були найрізноманітніші: чи є у США спеціальна, бібліотечна, освіта, чи в бібліотеці є таке поняття як картковий каталог, які категорії читачів обслуговує бібліотека, чи проводить соціокультурну діяльність, тощо. На справжню зливу запитань всі присутні отримали змістовні та вичерпні відповіді. 


Наприкінці зустрічі, заступник директора нашої книгозбірні з питань інформатизації Н.Рибачук та координатор ІЦ "Вікно в Америку" подякували панові Юрію за цікаве спілкування. окрім того обидві сторони висловили думку про майбутню співпрацю. Адже наша бібліотека через обмінний фонд може отримувати книги із США. 

День дурня

 У світі 1 квітня - робочий день, але як правило дуже веселий, адже святкується день дурня, або день сміху. Схожі свята існували у багатьох країнах: у древньому Римі в кінці березня відзначалося свято Хіларія, під час якого жартували і проходили різноманітні веселі забави. В Індії і дотепер існує свято Песть з аналогічними розвагами (припадає на кінець лютого, початок березня), стародавні кельти вшановували бога гумору Луда.

Походження цього дня не відоме, але існує версія, що скоріш за його вперше відзначили у середньовічній Франції. Свято носить назву Poisson d’Avril, дослівно, квітнева риба, оскільки традиційним й досі є навішування паперової риби на спину жертві. Можливо, з англійськими та французькими колоністами цей день «перекочував» на американський континент. Тут він має назву April Fool’s Day.  

Американський письменник і журналіст Марк Твен сформулював, ймовірно, одне з найвдаліших визначень цього дня: «Перше квітня – це день, коли ми згадуємо, ким є протягом решти 364-х днів»
Цього дня рідним і близьким прийнято дарувати символічні веселі подарунки, листівки. частими є дружні розіграші.
"Масла в вогонь" підливають і повідомлення в масмедіа. Ось деякі з них: в одному з репортажів телекомпанії ВВС у 1957 році йшлося про небувалий урожай макаронів у Швейцарії завдяки успішній боротьбі фермерів з макаронним довгоносиком. Було дуже багато охочих дізнатися адресу ферми.


Інша інформація викликала у британців шквал емоцій. У пресі йшлося про те, що знаменитий механічний Біг-Бен у Лондоні, аби й ти у ногу з часом, замінять на електронний. Обурені громадяни обривали телефонні лінії, аби виказати свій протест. Хоча, були й охочі придбати деталі. 1994 року американська радіостанція National Public Radio оголосила акцію: усім бажаючим зробити на вухах татуювання у вигляді логотипу Pepsi, буде надано довічну десятивідсоткову знижку на цей продукт. Протягом квітня на радіо дзвонили підлітки, що виконали ці умови.
Усім веселого 1 квітня! І не попадайтеся на гачок! Ця інформація, що опублікована в блозі є дайджестом зі сторінок інтернет-видань. 

"Сповідь сивого клена"

Душа поетова не спить,

Не вмориться, а ваготіє.

Летить, як ластівка летить,

Де яровищ верхи крутії.

І Україну в світ зове,

Натомлену в тяжких забитвах…

Її дихання оживе,

Коли до Господа – молитва!

                            П.Мах

"Сповідь сивого клена", - мав назву вечір пам'яті, що відбувся у нашій книгозбірні 15 березня. Цього дня інтелігенція нашого міста згадувала П.Маха - Заслуженого діяча мистецтв України, письменника, який рік тому 17 березня відійшов у вічність. Уродженець  Холмщини, він усім серцем, всією душею зріднився з Волинню, яка стала його другим домом. По закінченні Львівського державного університету ім. І.Франка, працював у газеті "Радянська Волинь" (нині "Волинь - ноава"). Навіть полишивши роботу у виданні, він до останніх днів життя друкувався на шпальтах газети під рубрикою "Роздуми Петра Маха".

Петро Мах - автор понад 30 книг поезії та прози. Багато його творів покладено на музику українськими композиторами  і вважаються в Україні народними, такі як "Питала мати в далини", "Вишивала мати зозуленьку", "Ожини" та ін.
Письменник був палким патріотом, завдяки його енергії та клопотанням, наша книгозбірня носить ім'я славетної Олени Пчілки, біля бібліотеки споруджено їй бронзове,  погруддя (скульптор М.Обезюк), в Луцьку одну з вулиць названо іменем Олеся Гончара.


На вечорі прозвучали виступи побратимів по перу, письменників І.Чернецького В.Штинько, В.Вербича, В.Простопчука,  директора нашої книгозбірні - Заслуженого діяча культури Л.Стасюк, що є  автором сценарію вечора.



А також головного редактора газети "Волинь-нова" С.Сачука, багатолітнього керівника волинської телерадіокомпанії С.Пирожка, заслуженого радіожурналіста України В.Федчука, сестри Петра Маха
Любові Петрівни та його вдови - Заслуженого діяча культури Марії Мах.





Пісні на слова Петра Маха прозвучали у виконанні Народного артиста України В.Маренича та дуету
"Душа Волині" у складі Заслуженої артистки України А.Опейди та Заслуженого діяча культури України В.Судими.


Вела вечір пам'яті та читала поезію - завідувач відділу документів іноземними мовами О.Кириченко. У рамках вечора було здійснено бібліотекарем відділу К.Веремчук показ відеоряду та слайдопоказ, де відображено віхи життя цього письменника та громадського діяча.
Вкінці хвилиною мовчання усі присутні вшанували пам'ять Петра Маха хвилиною мовчання.

«Поезія – це завжди неповторність…»

Щороку 21 березня, у день весняного рівнодення, відзначається всесвітній день поезії. Свято було встановлено 30-ю ухвалою ЮНЕСКО. Вперше відзначалося 21 березня 2000 року.

Отож, пропонуємо вам добірку поезій українських та зарубіжних письменників, присвячених її величності - жінці.

The forward violet thus did I chide:

Sweet thief, whence didst thou steal thy sweet that smells,

If not from my love’s breath? The purple pride

Which on thy soft cheek for complexion dwells

In my love’s vein’s veins thou hast too grossly dyed.

The lily I condemned for thy hand;

And buds of marjoram had stoln thy hair:

The roses fearfully on thorns did stand,

One blushing shame, another white despair;

A third, not red nor white, had stoln ol both,

And to his robbery had annext thy breath;

But, for his theft, in pride of all his growth

A vengeful canker eat him up to death.

More flowers I noted, yet I none could see

But sweet or colour it had stoln from thee.

                                 W.Shakespeare

 List jeńca

Kochanie, moje kochanie,

Dobranjc, już  jestés senna –

I widzę twój sen na ścianie,

I noc jest taka wiosenna!

Jedyna moja na świecie,

Jakże wysławie twe imię?

Ty jesteś mi wodą w lecie

I rękawicami w zimie.

Tyś szczęście moje wiosenne,

Zimowe, latowe, jesienne –

Lecz powiedz mi na dobranoc,

Wyszeptaj przez usta senne:

Za ćoż to taka zapłata,

Ten raj Tobie tak błogi?...

Tyś jesteś światłem świata

I pieśnią mojej drogi.

                     K.I.Gałczyński 

Пігмаліоне, визволи мене

Із мармуру, із сірих грудок глею -

Моє самотнє небо кам'яне

в мені ховає ніжну Галатею.

Пігмаліоне, вирізьби мене

З пресвітлих снів, з пречистої уяви,

почуй моє волання всеземне

у німоті бескидної оправи.

Пігмаліоне, витвори мене!..

Гаряча ніч під зливою холоне,

і ні одна зірниця не сяйне.

Ліплю собі з дощу Пігмаліона...

                              Н.Гуменюк

І стоять жінки-Каріатиди...

"Ви споглядаєте зірку з двох причин: тому, що вона сяє, й тому, що вона незбагненна. Але поряд з вами сяйво більш ніжне і таїна більш глибока - жінка", - написав французький письменник - В.Гюго. "Стоять жінки - Каріатиди і цілий світ тримають на собі", - вторить йому українська письменниця - Н.Гуменюк.


То яка вона - жінка у цьому буремному і незатишному світі?
Сильна чи слабка, ніжна чи жорстка... Позаяк, вона завжди була і залишається Каріатидою, яка тримає на своїх тендітних плечах дім, роботу, турботу за рідних. І  ще стає їй сил бути красивою, вишуканою, креативною.

До 8 березня у відділі документів іноземними мовами розгорнуто книжкову виставку "Жінки у світовій історії".









 



 У розділах, що мають назви: "Жінки - керманичі держави", "Їх знають у цілому світі", "Музи мешкали у їх домі"," Відомі жінки України", Жінка у третьому тисячолітті" читачі мають змогу знайти інформацію англійською, польською, французькою  та німецькою мовами про відомих у всьому світі жінок. Зокрема, - монархів (Клеопатра, Анна-Ярославна, Катерина ІІ, ЄлизаветаІІ,  принцеса Діана та ін.). Окрім того, на виставці є матеріали про матір Терезу, Едіт Піаф, Катерину Білокур, та інших відомих жінок планетарного масштабу, які залишили по собі великий слід в історії людства, а також наших сучасниць, яких знають далеко за межами їх держави.

                                                                   Отож, зі святом нас усіх!

Вона і дзеркало

 5 років.  Дивиться у дзеркало і бачить князівну;
 10 років.  Дивиться у дзеркало і бачить Попелюшку;

                                       

15 років.  Дивиться у дзеркало і бачить бридку сестру Попелюшки: "Мамо, я так не можу піти до школи!"

20 років. Дивиться у дзеркало і бачить: "...затовста, захуда, занизька, зависока...". Але виходить з дому.

30 років. Дивиться у дзеркало: "...затовста, захуда, занизька, зависока, волосся занадто кучеряве, занадто пряме, але зважаючи на те, що зараз немає часу щось міняти, виходить з дому.

40 років. Дивиться у дзеркало: "...затовста, захуда, занизька, зависока, волосся занадто кучеряве, занадто пряме, але говорить, що принаймні вмита, виходить з дому.

50 років. Дивиться у дзеркало і каже: "Я є собою!", - І виходить з дому.



60 років. Дивиться у дзеркало і згадує всіх людей, що більше не можуть цього зробити. і виходить з дому.

70 років. Дивиться у дзеркало і бачить мудрість, впевненість. Виходить з дому і радіє життю.
80 років.  Не дивиться у дзеркало. Одягає фіолетовий капелюшок і виходить з дому аби отримати радість і задоволення від життя.


 Ось таке цікаве спостереження я вичитала у газеті "Dziennik Kіjowski", 2012, №4  та переклала українською.
Хто згоден з ним?!!!!!

"Dumki moje! Żlie mnie z wami..."

Dumki moje! Żlie mnie z wami,

Żlie mnie z moim szałem,

Po co ja was literami,

Na carcie spisałem?

Lepiéjby was gdzieś przez pola,

Zmiotła wiartru siła,

Lepiéjby was licha dola,

W colébce zdusiła.

«Думи мої, думи мої» Т.Шевченка у перекладі Владислава Сорокомилі/

Фонд відділу документів іноземними мовами поповнився фототипним виданням «Кобзаря» Т. Шевченка. Його вперше польською мовою було видано1863 року в Вільнюсі. Перекладач - Людвік Кондратович, (псевдонім - Владислав Сорокомиля).

Людвік Кондратович – найпопулярніший на Віленщині, та й поза її межами польський поет 50-60-х років ХІХ ст. він переклав майже всі Шевченкові твори, написані протягом 1838-1841 років, до заслання письменника.

Шевченків «Кобзар» у перекладі Владислава Сорокомилі перевидавася двічі. Він увійшов в  десятитомне зібрання поетичних творів, та вийшов окремим виданням у Львові 1883 року.