11 вересня 2011: Америка під час атаки

Минуло вже понад 10 років відтоді, як ісламські терористи – смертники на захоплених літаках атакували  в Нью-Йорку вежі Всесвітнього торгового центру. Офіційно встановлено 2900 імен загиблих (не враховуючи терористів) і більш як 6000 постраждалих. Серед загиблих громадяни з 90 країн світу.

У відділі документів іноземними мовами відкрито виставку плакатів «11 September 2001: America under Attack». На цих плакатах зображено перші сторінки відомих періодичних видань Америки, Франції, Болгарії, Японії, Великобританії,  в яких йдеться про трагедію 11 вересня.

Окрім того, в книгах, що представлено на полиці поряд, читач має змогу  знайти інформацію про поняття світового тероризму та найвідоміших терористів світу.

Ця виставка є актуальною для нашої країни, тому, що автоматично хочеться провести паралель з подіями, що відбуваються в Україні нині: загибеллю малайзійського боїнга та війною на сході нашої держави.

Вишиті обереги однієї родини

Кажуть, що одного разу Господь покликав усіх дітей, аби їх обдарувати. Коли подарунки було роздано, помітив дівчинку, яка скромно стояла осторонь. 
«Як тебе звати?», - запитав Всевишній. «Україна», - відповіла дівчинка. Господь побачив, що подарунків вже не залишилося. Тому подарував їй найцінніший скарб: молитву, віру і пісню. Ще одним скарбом, подарованим Всевишнім є вишивка.

З давніх-давен українці оздоблювали одяг, рушники, предмети побуту орнаментом. Навіть у скіфських курганах було знайдено фрагменти вишивки. Всього в Україні налічується понад сто видів техніки вишивання. Жодна країна світу не може похвалитися таким багатством. Власне, вишиванка стала кодом нашої нації, адже саме по вишитих сорочках українців ідентифікують у всьому світі.

Всі уважно слухають про вишиванку

Сьогодні у світлиці відділу з питань мистецтва, до Дня Незалежності України, було відкрито виставку «Родинна вишивка». На якій представлено вишиті рушники, одяг, серветки, обруси, картини родини Радавців. Тут зібрано роботи трьох поколінь.

Ольга Кириченко розповідає про прабабусині рушники

Найцікавішими є роботи прабабусі Олександри Бохонюк. Особливу зацікавленість викликав вишитий нею весільний рушник з ініціалами, датований 1930 роком. Цікавими є роботи й Стефанії Радавець (берегині роду), яка у цьому році відсвяткувала  85-річний ювілей. Зокрема, портрет Шевченка, що ось уже кілька десятиліть прикрашає світлицю  їхнього дому, а ще килимок, на якому вишито сивого і білого котиків. Він шістдесят років тому висів біля ліжка донечок і слухав колискову: «Люлі-люлі котки два, сірий, білий обидва. Один пішов на миши, другий доцю колише…». Не можне не згадати й сукеночку, яку,  в чотирьохлітньому віці, задерши носики, носили донечки Стефанії Романівни Іра і Оля.

  Представлені роботи й працівників нашої бібліотеки Ірини Пантолік, яка володіє технікою мережки та Ольги Кириченко – вишивка косим хрестом.

Зоя Алексійчук веде оповідь про код нашої нації - вишивану

Ведуча імпрези Зоя Алексійчук, лауреат мистецької премії імені Миколи Куделі, повела, «як заполоч по рушникові», присутніх у чарівний світ вишивки. Усі, затамувавши подих, слухали її розповідь про історію вишивики, легенду про вишиту сорочку, про вклад родини Косачів у зібрання та збереження для нащадків українських орнаметів.

Винуватці сьогоднішнього торжества

«А мати вишивала рушники,

Думками й українським піснями…

І склалися дорогами нитки,

І йшли по тих дорогах дні за днями», - співається в одній з українських  пісень.

Тож нехай у кожній родині нашої країни рукави та пазухи вишиванок розцвітають ружами, рум’яніють калиною, шумлять могутніми дубами, сяють ясним сонечком та розсипаються дрібними зірками. Адже вишиванка є оберегом родини, бо з нитками у неї заплітається молитва і любов, віра і надія.

Адвокаційну кампанію з освоєння коштів міжнародної допомоги головній бібліотеці Волині успішно завершено!

  Л.А.Стасюк, директор ВДОУНБ ім. Олени Пчілки, Заслужений працівник культури України зазначила, що протягом 1,5 місяця тривала боротьба дирекції Волинської державної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки за одержання дозволу щодо перерахування коштів гранту Посольства США в Україні на розвиток інформаційного центру «Вікно в Америку». Боротьба, яка переросла в справжню адвокаційну кампанію…

Як відомо, 28 квітня 2014 року на казначейський рахунок бібліотеки надійшов грант Посольства США в розмірі 80826,40 грн. (7100 доларів США), призначений на придбання 2-х комп’ютерів, плазмового телевізора, портативного комп’ютера, пристрою для підрахунку відвідувань ІЦ «Вікно в Америку», який в структурі бібліотеки діє з 2006 року. Зазначимо, що це не перший грант, проте саме з реалізацією останнього виникли суттєві труднощі, оскільки з березня в Україні запроваджені обмеження на придбання комп’ютерної, побутової техніки для бюджетних установ. На Волині такі обмеження викликані розпорядженням обласної державної адміністрації від 26.03.2014 №82 «Про заходи щодо економічного і раціонального використання бюджетних коштів та збалансування місцевих бюджетів у 2014 році в процесі їх використання»

Посилаючись на згаданий документ, ГУДКСУ у Волинській області не погоджувало використання коштів на придбання комп’ютерів, телевізора, поширюючи на грантову допомогу Посольства США заборону на придбання побутової техніки, ноутбуків. За логікою фінансистів, кошти, що надійшли з інших, небюджетних джерел, відповідно до вимог Бюджетного кодексу автоматично підлягають зарахуванню до кошторису установи і, отже, до них застосовувалися ті ж обмеження, що й до державного фінансування після 26 березня ц.р.

Починаючи з 2 червня, дирекція не складала рук, стукаючи у двері усіх можливих інституцій, схиляючи суспільну думку до необхідності перерахування коштів, таких необхідних для подальшого розвитку бібліотеки. Щиро перейнявся проблемою і нещодавно призначений начальник управління культури облдержадміністрації В.Ю. Дмитрук, який особисто побував на прийомі у начальника ГУДКСУ у Волинській області М.-М. В. Леміщака.

За цей час були написані звернення :

-          до заступника голови ОДА Р.П. Карпюка

-          до народного депутата України І.П. Палиці

-          до голови обласної ради В.С. Вітра

-          до начальника ГУДКСУ у Волинській області М.-М. В. Леміщака.

Серйозність ситуації полягала в тому, що ГУДКСУ у Волинській області на рівні виконавців наголошувало на необхідності формулювання: «Волинська обласна рада дозволяє»… Проте рада могла дозволити перерахувати лише державні кошти.

Вихід з «глухого кута» був знайдений після консультацій з Департаментом фінансів облдержадміністрації, фахівці якого отримали для вивчення копію угоди бібліотеки з Посольством  США в Україні і зробили можливим прийняття нового розпорядження голови облдержадміністрації.

Паралельно директором бібліотеки був направлений лист начальнику ГУДКСУ у Волинській області з проханням надати письмове пояснення з приводу зволікання з перерахуванням коштів гранту Посольства.

Проте справжній перелом у вирішенні питання настав після звернення директора бібліотеки Стасюк Л.А. до депутата обласної ради Блінової В.М. Цей запит був озвучений депутатом, яка неодноразово допомагала бібліотеці у вирішенні проблем, на сесії обласної ради 11 липня.

Результатом роботи стало:

-          перерахування повністю коштів на придбання комп’ютерної, побутової техніки 18 липня, тобто через тиждень;

-          злагоджені зусилля бібліотеки, управління культури облдержадміністрації сприяли прийняттю розпорядження голови ОДА від 16.07.2014 № 259 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 26 березня 2014 року №82, де зазначено окремим рядком: «припинення придбання… (за винятком коштів, які отримані як грант міжнародна технічна допомога…)».

Таким чином, бібліотека своєю ініціативою полегшила в майбутньому тернистий шлях до освоєння коштів іншими установами, які коли-небудь отримають гранти.

Дякуємо всім, хто сприяв бібліотеці у досягненні нашої мети!
                                                                   

Видатний романіст

Запрошуємо Вас, на книжкову виставку до 120 - річчя від дня народження Ліона Фейхтвангера, яка представлена у відділі документів іноземними мовами.

Перший розділ "У справжній перемозі - велика радість, але поразок своїх я нізащо не віддам" містить книги про життєвий та творчий шлях автора.

У другому розділі "Хто сам на себе багато бере, той і від інших вправі чекати багато чого"  ви можете ознайомитися з оригіналами творів письменника.

Третій розділ містить переклади творів романіста українською та російською мовами.

День скорботи за загиблими у другій світовій війні.

22 червня в Україні –  День скорботи за загиблими у другій світовій війні. Ранок цього дня 1941 року, став ще однією трагічною сторінкою, вписаною в нашу книгу пам’яті. В Україні немає жодної родини, у двері якої не постукав би чорний ворон смерті.

 Минуло стільки літ, й сьогодні нашу країну знову топче чобіт агресора. «Смертельний подих війни відчувається знову», - зазначив у своєму зверненні до Дня скорботи і вшанування жертв війни в Україні, Президент Петро Порошенко.

             Цього дня небо плаче за жертвами війни, що забрала життя понад 25 мільйонів. Плаче небо й за сотнями загиблих  у війні, що триває сьогодні на сході нашої держави. Але наш народ сильний у єднанні. Останні події показали, що Сходу і Заходу нічого ділити. Ми – єдиний народ, одна нація що розмовляє різними мовами. Стільки років політики нам прищеплювали ненависть, ділили нас за якимись несуттєвими ознаками, аби лишень мати змогу панувати над нами, перетворити нас на безмовних «рабів незрячих гречкосіїв». Тільки у єднанні ми переможемо ворога, як перемогли його колись у тій страшній війні.

«Подай же руку козакові і серце чистеє подай», - звертався наш Пророк до польського побратима Зигмунда Сєраковського. З цими словами звертаємося й ми нині до своїх братів зі Сходу. І тільки тоді посміхнеться наша «заплакана мати» – Україна.

Слава Україні!

З користю для читачів та бібліотек

Семінар, що проходив у конференційній залі готелю «Буковина», де ми й мешкали, був інформаційним та цікавим. Змістовними були виступи Валентини Пашкової, координатора центру «Американські центри», яка розповідала про їх місію та завдання. Свою діяльність з п’яти основних програм: освіта у США, вивчення англійської мови, залучення випускників програм обміну, інформація про США та культурні програми, розкрили координатори центрів з Тернополя, Вінниці, Івано-Франківська, Києва.

Про планування, менеджмент грантів та звітування по них розповіла Наталка Ясько – асиситент програми «Американські центри».

Речел Аствуд, керівник програми «Інноваційні гранти» поділилася інформацію про те, що кожна бібліотека України може виграти ці гранти, але треба добре обгрунтувати яку користь принесе для суспільства та чи інша ідея. Втіленням своїх творчих задумів, та використанням коштів іноваційного гранту поділилися Ірина Шестопал з Луганська: у  бібліотеці було організовано лінгвістичну лабораторію, що дало змогу залучити ще більше користувачів. Схвально зустріли учасники семінару й ідею Вінницької бібліотеки, що використала гроші гранту на те, аби встановити у бібліотеці підйомник, та пандуси для читачів на інвалідних візках. Захоплено розповіла Світлана Волкова (м.Рівне) про «Велике читання» у місті по книзі Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра».

Приємно, що ці найрізноманітніші ідеї діють змогу залучити до бібліотеки нових читачів, а працівників бібліотеки організовують та гуртують.

Подорож до Чернівців

З третього по шосте червня у Ченівцях відбувся семінар координаторів центру «Вікно в Америку» та директорів обласних бібліотек. Від Волині у ньому взяли участь заступник директора  інформаційних технологій Наталія Рибачук та завідувач відділу документів іноземними мовами Ольга Кириченко.

Цікавим та змістовним був семінар, про який піде мова трохи пізніше. Насамперед хотілося б сказати кілька слів про саме місто Чернівці, мені хтілося б назвати музикою якогось австоро-угорського архітектора в камені. Його будівництво здійснювалося, в основному, на початку минулого століття. Через особливу, сейсмічну місцевість, будинки тут на чотири поверхи. Кожен з яких оздоблений то скульптурами, то химерними барельєфами. 

Будинок-вітрильник

Дуже гарним є будинок-вітрильник, що стоїть на роздоріжжі вулиць, що ніби несе на собі місто у майбуття

Пішохідна вулиця Ольги Кобилянської

 Вразила й пішохідна вулиця, названа на честь Ольги Кобилянської. Будинки на ній побудовані один до одного без проходів. Тільки до деяких будинків є під’їзди для карет. Один з таких під’їздів вразив особливо: на ньому збереглася у гарному стані чудова золочена фреска.  

Головна бібліотека Буковини

На цій вулиці, у старій, не типовій будівлі знаходиться  й головна бібліотека Чернівецької області. Приємно, що її працівники є патріотами своєї книгозбірні, розповідали про неї з великою любов’ю. Гарно працює у бібліотеці й ІЦ «Вікно в Америку», у якому було зроблено нещодавно хороший ремонт.

Чернівецький національний університит - музика у камені

Надзвичайно вразив  й Чернівецький національний університет, в минулому, резиденція православних митрополитів Буковини та Далмації. На території університету є храм Божий, у якому проходять практику майбутні священики української православної церкви Київського патріархату, а нині - студенти теологічного факультету.
Чернівчани дуже люблять своє місто. й завжди при нагоді розповідають легенду, записану в одному зі спогадів початку ХХ століття про те, що  Чернівці колись вранці підмітали трояндами.